Максимчук Д.І. Амністія - шанс для засуджених чи загроза для суспільства
Д.І. Максимчук студент 7 групи 3 курсу факультету № 9 (Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», м. Харків, Україна) рецензент: кандидат юридичних наук, доцент Л.М. Демидова
АМНІСТІЯ - ШАНС ДЛЯ ЗАСУДЖЕНИХ ЧИ ЗАГРОЗА ДЛЯ СУСПІЛЬСТВА У перекладі з грецького, амністія (amnestia) означає прощення, забуття. Згідно ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» в редакції Закону № 3465-VI (3465-17) вiд 02.06.2011 р., який набрав чинності 01.01.2012 р., амністія – це повне або часткове звільнення від відбування покарання певної категорії осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи щодо яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили. Також в ст. 7 зазначеного закону в попередній та в чинній редакції вказується, що Закони про амністію, за винятком законів про умовну амністію, Верховна Рада України може приймати не частіше одного разу протягом календарного року. Це положення, зокрема, знайшло реалізацію в діяльності законодавчого органу нашої країни: 08.07.2011 р. був прийнятий Закон України «Про амністію у 2011 році». В минулому році одним з перших прогнозів щодо осіб, які підпадають під зазначений закон була встановлена цифра в 11 тис. осіб. Це у порівнянні з попередніми амністіями має значну різницю в бік збільшення. При цьому за прогнозами рецидивної злочинності щодо цієї цифри, здійснену науковцями та практиками, в місця позбавлення волі можуть повернутися близько 3,3 тис. осіб, а може і значно більше з тих, хто схилений до того, щоб вчинювати новий злочин. Яке ж значення має амністія для суспільства та засуджених? Є в амністії і плюси, і мінуси, а ставлення до цього явища в суспільстві має двояке значення. З одного боку знаходяться засудженні. Вочевидь, що для них амністія є позитивним явищем. З іншого – суспільство, яке насторожує той факт, що колишні злочинці з’являються на волі. І це негативно впливає на настрій населення. Щодо плюсів, то для багатьох членів суспільства це виступає поштовхом для перегляду своїх поглядів, способу буття та зажадати законного, спокійного життя. Недоліком виступає те, що в результаті амністії погіршується криміногенна ситуація в країні, оскільки на свободу виходять особи, які не відбули повного покарання та в багатьох випадках хворі на активну форму туберкульозу, онкологічні захворювання, СНІД чи інші тяжкі хвороби, що перешкоджають відбуванню покарання. Саме їх захворювання і підпадають під визначення Переліку захворювань, які є підставою для подання в суд матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання. Й це, в свою чергу, може стати великою загрозою для суспільства в цілому. Щодо хворих на активну форму туберкульозу, онкологічні захворювання, СНІД, та інші тяжкі хвороби, то тут з’являється інша загроза для суспільства. Кількість ув’язнених із діагнозом туберкульоз або СНІД росте щороку. Хвороба передається повітряно-крапельним шляхом і кожен з нас перебуває під загрозою. Однак це не означає, що ув'язнених випускати не потрібно. Проблема в тому, що після звільнення з в'язниці людині потрібно надати всі умови, щоб вона могла успішно лікуватися. Це має вирішуватися на державному рівні. Але трапляються випадки, коли правоохоронці сповіщають про хворого з діагнозом туберкульоз, а така особа у лікарню не з’являється. Загрозою для населення є і те, що хворі, котрі мають закриту форму туберкульозу, не звертаються в диспансер і тому не лікуються. Багато хто взагалі не звертає увагу на цю хворобу з різних причин, зокрема тому, що деякі з них взагалі не вважають себе хворими, хтось не бажає підкорятися якійсь системі. У радянські часи система працювала жорстко – міліція насильно привозила на лікування. В сучасних умовах примусово можна направити на лікування лише за рішенням суду. Але хто подаватиме заяву до суду? Крім того, до мінусів слід віднести і те, що багато з осіб-засуджених, які виходять з місць позбавлення волі, не мають паспорта, деякі з них середньої освіти, багато кому нема куди йти. Словами засуджених: «На волі просто неможливо адаптуватися, важко адаптуватися, страшно важко, тут готують до одного, зустрічаємо зовсім інше». А через такі обставини, ще не виходячи на волю, вони усвідомлюють та припускають можливість повернення до вчинення злочинів. Щодо хворих, то в установах, в яких виконуються покарання, працюють на випередження хвороб: що півроку приїжджає спеціально облаштована машина, і кожен проходить флюорографію. У разі потреби призначається лікування, надаються ліки, придбані за кошти держави. Але фактор ризику захворювання населення від хворих амністованих осіб більший, аніж наведені застережні засоби. Проте це не означає, що ув'язнених випускати не потрібно. Проблема в тому, що після звільнення з в'язниці людині потрібно надати всі умови, щоб вона могла успішно лікуватися. Це повинно вирішуватись на державному рівні. Щоб попередити такі випадки, треба внести певні зміни до Закону України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк» та забезпечити виконання цього закону у повному обсязі. Щодо туберкульозу та інших тяжких захворювань осіб, котрі підпадають під амністію, то необхідно розробити державну програму соціальної підтримки таких осіб і у разі потреби – їх примусове лікування.
